▪️Міжнародний день пам’яті Чорнобиля

День 26 квітня 1986 року знають по всій планеті як дату наймасштабнішої аварії, яку будь-коли спричиняв мирний атом. За наслідками Чорнобильській катастрофі немає рівних, вона оповила радіоактивним шлейфом значну частину планети та перетворила квітучу місцевість на зону відчуження. 

Через тридцять років після катастрофи 26 квітня було проголошена ООН Міжнародним днем пам’яті Чорнобиля, а в Україні цей день почали відзначати значно раніше. Він є нагадуванням про те, якою небезпечною може бути атомна енергетика, про героїзм ліквідаторів аварії та про довгострокові наслідки цієї події для людей і довкілля.

ЯК ВИНИКЛА ІДЕЯ ВІДЗНАЧАТИ МІЖНАРОДНИЙ ДЕНЬ ПАМ’ЯТІ ЧОРНОБИЛЯ?

Станом на весну 1986 року четвертий енергоблок на Чорнобильській АЕС пропрацював уже більше двох років і на 25 квітня була запланована його зупинка для планового технічного обслуговування. Зазвичай такі ситуації на станції використовувалися для випробування обладнання, не став винятком і цей день. Цього разу мали визначити, наскільки вистачить енергії турбогенератора в режимі вибігу, тобто без подачі пари в турбіну.

ПОЧАТОК ЕКСПЕРИМЕНТУ

25 квітня о першій годині ночі оператори почали знижувати потужність реактора четвертого енергоблоку. О 13 годині 5 хвилин турбогенератор відімкнули від мережі, і він перейшов в режим енергозабезпечення власних потреб. Ще через годину реактор було від’єднано від системи аварійного охолодження. Проте надійшла заборона з Київобленерго щодо подальшого зниження потужності реактора, і тільки пізно ввечері, в 23 години 10 хвилин оператори отримали на це дозвіл. 

Потужність знизили до критично низьких показників і 26 квітня о першій годині ночі почався власне сам експеримент. За його планом були підключені всі циркуляційні насоси, які прокачують воду через реактор. Однак таке навантаження виявилося надмірним, пароутворення в реакторі знизилося і стрижні керування автоматично вивелися з активної зони.

ВТРАТА КОНТРОЛЮ НАД РЕАКТОРОМ

Побоюючись аварійної зупинки реактора, яка означала б зрив експерименту, оператори відключили систему аварійного вимкнення, яка спрацьовує при недопустимо низьких показниках рівня води та тиску пари. В результаті всі важелі впливу на процеси в реакторі було втрачено, але експеримент продовжили і за планом вимкнули одну з турбін. Циркуляційні насоси різко знизили потужність, потік води через реактор теж зменшився. В реакторі різко підвищилися пароутворення й потужність і автоматика почала вводити в зону активності керуючі стрижні. Але це не допомогло — потужність реактора лише зростала, тому оператори скористалися кнопкою аварійного захисту, завдяки чому стрижні мали опускатися максимально швидко. 

Проте тиск пари був надто високим і не дозволив стрижням опуститися до потрібної глибини. О 1 годині 23 хвилині активну зону реактора зруйнував тепловий вибух. Водяна пара потрапила в зону термоядерної реакції і через кілька секунд пролунав другий вибух, який розірвав всю конструкцію четвертого енергоблоку, зруйнував бетонну покрівлю, спричинив пожежу й значне забруднення довкілля радіоактивними речовинами.

Першим на гасіння палаючого енергоблоку прибув загін пожежників, який очолював лейтенант Володимир Правик. Загасити вогонь вдалося о п’ятій ранку, але майже всі перші ліквідатори катастрофи померли протягом найближчих днів і тижнів від величезної дози радіоактивного опромінення.

27 квітня уряд розпочав евакуацію населення Прип’яті. За добу було вивезено, за різними даними, від 44 до 47 тисяч осіб. Люди збиралися поспіхом, в надії незабаром повернутися додому. В той же час на аварійний реактор, всередині якого тривало горіння, з гвинтокрилів почали скидати пісок, глину, свинець та інші матеріали.

ПРИХОВАНА ПРАВДА

Радянський уряд повідомив громадянам про катастрофу 28 квітня, при цьому її справжні масштаби не оприлюднювалися. Закордонні ЗМІ активно інформували людей про небезпеку, а в цей час в столиці України за 100 кілометрів від Чорнобилю проходили першотравневі демонстрації. 2 травня в зв’язку з підвищенням рівня радіації почалася евакуація з населених пунктів 10-кілометрової зони, а через дві доби зону евакуації розширили до 30 кілометрів. Попри це, в телевізійних та радіозверненнях до народу високопосадовці стверджували, що рівень радіації постійно знижується і відповідає всім міжнародним нормам. Насправді ж радіаційні викиди науковці пізніше оцінили як такі, що відповідають приблизно чотирьом сотням Хіросім.

В кінці травня аварійну зону почали обробляти з гвинтокрилів спеціальною речовиною-сорбентом, а також розсіювати за допомогою авіації дощові хмари над Прип’яттю. В Чорнобиль з усієї країни для ліквідації наслідків аварії відряджалися спеціалісти, робітники та військові частини. Станом на  грудень 1986 року четвертий енергоблок було поховано під об’єктом «Укриття», який являв собою бетонний саркофаг.

В результаті Чорнобильської катастрофи радіаційне забруднення зачепило близько 200 тисяч км2. Найбільшого впливу зазнали Житомирська й Київська області,   прилеглі території Білорусі та Росії, а навколо самої ЧАЕС відділено зону відчуження радіусом 30 кілометрів. Вплив катастрофи на людське здоров’я досліджується досі, проте в науковців немає єдиної думки з цього приводу — хтось вважає, що з радіацією слід пов’язувати хвороби тільки безпосередніх учасників ліквідації та мешканців забруднених територій, інші наполягають, що наслідки аварії будуть позначатися на здоров’ї не лише сучасних, а й наступних поколінь українців.

МІЖНАРОДНИЙ ДЕНЬ ПАМ’ЯТІ ЧОРНОБИЛЯ В ІСТОРІЇ

  • 198614 травняГенеральним секретарем ЦК КПРС Михайлом Горбачовим вперше здійснено телезвернення до народу щодо Чорнобильської аварії.
  • 198825-29 серпняМіжнародна агенція з атомної енергії на своїй конференції визначає причинами аварії на ЧАЕС конструктивні недоліки реактора, порушення регламенту робіт та людський фактор.
  • 199026 квітня проголошено Днем Чорнобильської трагедії в Українській РСР.
  • 2006ВООЗ оприлюднено матеріали досліджень під назвою «Чорнобиль: істинні масштаби аварії». Згідно з ними, загальна кількість втрачених людських життів внаслідок катастрофи становила 4 тисячі.
  • 2009За ініціативою ООН відкрився інтернет-сайт під назвою «Міжнародна науково-інформаційна мережа з питань Чорнобилю».
  • 20168 грудня26 квітня проголошено ООН Міжнародним днем пам’яті Чорнобиля.

ЧАСТІ ПИТАННЯ ТА ВІДПОВІДІ ПРО МІЖНАРОДНИЙ ДЕНЬ ПАМ’ЯТІ ЧОРНОБИЛЯ

Хто першим за межами СРСР дізнався про Чорнобильську аварію?

На атомній електростанції Forsmarks у Швеції система безпеки почала подавати відповідні сигнали, тому саме її працівники першими дізналися про підвищення радіаційного фону. Було припущено, що викид відбувся в Чорнобилі, проте тільки після того, як Швеція зібралася подавати офіційний запит в Міжнародну агенцію з атомної енергії, СРСР був змушений повідомити про аварію.Наскільки безпечним на сьогодні є місто Прип’ять?

З 1995 року в Прип’яті почали проводити екскурсії для туристів, відтоді їх кількість лише зростає. Експерти запевняють, що це місто щодо радіації є безпечним, якщо дотримуватися правил — не виходити за межі туристичних маршрутів та не намагатися потрапити всередину захисної споруди реактора.Коли відбудеться остаточний розпад всіх радіоактивних елементів на території Чорнобильської АЕС?

Науковці визначили, що цей момент настане через 24,5 тисячі років після катастрофи, тобто в 26486 році.  Щоправда, це стосується лише 5-кілометрового радіусу території навколо реактора.Як вплинула радіація на тваринний світ в зоні відчуження?

Попри розповсюджені міфи про тварин-мутантів, фауна в Чорнобилі відновилася — стало більше як видів, так і кількості тварин, адже антропогенний вплив на цій території мінімальний і вона перетворилася фактично в заповідну зону.Скільки людей зараз живуть в зоні відчуження?

Попри заборону влади, деякі люди уникали евакуації або невдовзі повернулися жити на закриту територію. Точних даних не існує, але кількасот людей зараз живуть на території зони відчуження. Здебільшого це люди похилого віку.

ЯК ВІДЗНАЧАТИ МІЖНАРОДНИЙ ДЕНЬ ПАМ’ЯТІ ЧОРНОБИЛЯ?

Щорічно 26 квітня в штаб-квартирі ООН в Нью-Йорку відбувається засідання, присвячене роковинам Чорнобильської катастрофи. Таким чином організація закликає світ пам’ятати уроки цієї трагедії, бути готовими до нових викликів, а також підкреслює необхідність продовження міжнародного співробітництва в сферах охорони здоров’я, захисту довкілля, ядерної безпеки та інформування в розрізі аварії на ЧАЕС.

В Україні цього дня і в великих містах, і в маленьких селах проходять мітинги-реквієми пам’яті Чорнобиля, до меморіалів ліквідаторам катастрофи люди приносять квіти. Для школярів організовують зустрічі з ліквідаторами та очевидцями тих подій, бібліотеки влаштовують тематичні книжкові виставки.

До теми Чорнобиля не раз зверталися режисери художнього кіно, тому 26 квітня варто обрати для перегляду цікавий фільм, наприклад, «В суботу», «Земля забуття» чи міні-серіал «Чорнобиль». Також можна прочитати одну з книг, які надають більше фактів та подробиць. Серед них — «Чорнобильська молитва» Світлани Алексієвич, «Чорнобильський зошит» Григорія Мєдвєдєва, «Чорнобиль. Історія катастрофи» Адама Хіггінгботама.

ЧОМУ ВАЖЛИВА ЦЯ ПОДІЯ? 

Цей день не тільки нагадує нам історію катастрофи, яка відбулася 35 років тому, але й викликає бажання схилити голову перед пам’яттю про людей, які не зупинилися перед смертельною небезпекою, щоб подолати спільну біду. Герої тієї битви — пожежники, військовослужбовці, інженери, лікарі, рядові робітники, які зробили все можливе для того, щоб максимально запобігти ще більшим негативним наслідкам. Також ми згадуємо про тисячі людей, які вимушено покинули свої оселі, бо вони разом з полями, лісами та річками, засипаними радіоактивним попелом, стали непридатними для життя. 

Останнім часом все більше країн відмовляються від використання атомної енергетики. Проте в сьогоднішній ситуації при безаварійній роботі АЕС є набагато безпечнішими для довкілля, ніж теплові або гідроелектростанції — вони не забруднюють повітря продуктами згоряння палива та не шкодять водоймам. Головне — пам’ятати про досвід Чорнобиля, тобто ставитися до таких об’єктів дуже серйозно, мати високопрофесійний персонал та чіткі інструкції дій у подібних екстремальних ситуаціях.

Єдиний позитив, який виніс світ з Чорнобильської катастрофи — це неоцінений досвід того, як правильно діяти в разі техногенної катастрофи, а чого робити не слід. Ці знання стали в пригоді вже не раз, зокрема, під час аварії на АЕС Фукусіми в 2011 році. До того ж математичний аналіз закономірностей подібних подій, здійснений спеціалістами з Швейцарії й Данії, надає невтішний висновок — можливість аварії, схожої на Чорнобильську, становить 50% на протязі найближчих десятиліть.  

Читайте також:

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *