Методичні рекомендації у сфері запобігання
та протидії домашньому насильству

Розділ І. Основні нормативно-правові акти у сфері запобігання та протидії
домашньому насильству
Методичні рекомендації – це матеріали та роз’яснення щодо реагування поліцейськими
Національної поліції України (далі – поліцейські) на факти вчинення домашнього насильства
відповідно до положень законодавства України та нормативно-правових актів у сфері
запобігання та протидії домашньому насильству.
Основні нормативно-правові акти у сфері запобігання та протидії
домашньому насильству
• Закон України «Про Національну поліцію»;
• Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»;
• Закон України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків»;
• Закон України «Про безоплатну правову допомогу»;
• Кодекс України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП);
• Кримінальний кодекс України (далі – КК України);
• Цивільний процесуальний кодекс України;
• Сімейний кодекс України;
• Кримінальний процесуальний кодекс України;
• Положення про Національну поліцію України, затверджене постановою Кабінету
Міністрів України від 28 жовтня 2015 року № 877 (зі змінами);
• Положення про Департамент патрульної поліції, затверджене наказом Національної
поліції України від 06 листопада 2015 року № 73 (зі змінами);
• постанова Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року № 658
«Про затвердження Порядку взаємодії суб’єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання
та протидії домашньому насильству і насильству за ознакою статі»;
• постанова Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року № 655
«Про затвердження Типового положення про притулок для осіб, які постраждали
від домашнього насильства та/або насильства за ознакою статі»;
• наказ МВС України від 27 квітня 2020 року № 357 «Про затвердження Інструкції
з організації реагування на заяви і повідомлення про кримінальні, адміністративні
правопорушення або події та оперативного інформування в органах (підрозділах)
Національної поліції України»;
• наказ МВС України від 06 листопада 2015 року № 1376 «Про затвердження Інструкції
з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції»;
• наказ МВС України від 25 лютого 2019 року № 124 «Про затвердження Порядку взяття
на профілактичний облік, проведення профілактичної роботи та зняття з профілактичного
обліку кривдника уповноваженим підрозділом органу Національної поліції України»;
• наказ МВС України від 01 серпня 2018 року № 654 «Про затвердження Порядку
винесення уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України термінового
заборонного припису стосовно кривдника»;
• наказ Міністерства соціальної політики України та Міністерства внутрішніх справ
України від 13 березня 2019 року № 369/180 «Про затвердження Порядку проведення оцінки

Розділ ІІ. Поняття, форми домашнього насильства та законодавство у сфері
запобігання та протидії домашньому насильству
У статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»
визначено термін «Домашнє насильство», а також чотири форми домашнього насильства:
ДОМАШНЄ НАСИЛЬСТВО – це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального,
психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім’ї чи в межах місця
проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими
особами, які спільно проживають (проживали) однією сім’єю, але не перебувають
(не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того,
чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці,
що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

  1. Економічне насильство – форма домашнього насильства, що включає умисне
    позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості
    користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні
    необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування
    до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.
  2. Психологічне насильство – форма домашнього насильства, що включає словесні
    образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування,
    інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері,
    якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку
    чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або
    завдали шкоди психічному здоров’ю особи.
    ВАЖЛИВО!!! Учинення будь-яких насильницьких дій у присутності дітей
    або недієздатних осіб вважається психологічним насильством стосовно них та передбачає
    відповідне реагування поліцейських без написання відповідної заяви.
  3. Сексуальне насильство – форма домашнього насильства, що включає будь-які діяння
    сексуального характеру, вчинені стосовно повнолітньої особи без її згоди
    або стосовно дитини незалежно від її згоди, або в присутності дитини, примушування
    до акту сексуального характеру з третьою особою, а також інші правопорушення проти
    статевої свободи чи статевої недоторканості особи, у тому числі вчинені стосовно дитини або
    в її присутності.
    На практиці поширена думка, що між подружжям не може бути сексуального
    насильства. Така позиція є хибною, оскільки визнання певних дій такими, що мають ознаки
    сексуального насильства, не залежить від стосунків між постраждалою особою
    та кривдником.
  4. Фізичне насильство – форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани,
    штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення
    побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення
    в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані,
    заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
    Фізичне насильство вважається однією з найтяжчих форм домашнього насильства,
    адже дії кривдника посягають на найвищу соціальну цінність – життя і здоров’я людини,

До інших органів та установ, на які покладаються функції із здійснення заходів у сфері
запобігання та протидії домашньому насильству, належать:
1) служби у справах дітей;
2) уповноважені підрозділи органів Національної поліції України;
3) органи управління освітою, навчальні заклади, установи та організації системи
освіти;
4) органи охорони здоров’я, установи та заклади охорони здоров’я;
5) центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги;
6) суди;
7) прокуратура;
8) уповноважені органи з питань пробації.
До загальних служб підтримки постраждалих осіб належать заклади, які, у тому числі,
надають допомогу постраждалим особам:
1) центри соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді;
2) притулки для дітей;
3) центри соціально-психологічної реабілітації дітей;
4) соціально-реабілітаційні центри (дитячі містечка);
5) центри соціально-психологічної допомоги;
6) територіальні центри соціального обслуговування (надання соціальних послуг);
7) інші заклади, установи та організації, які надають соціальні послуги постраждалим
особам.
До спеціалізованих служб підтримки постраждалих осіб належать притулки
для постраждалих осіб, центри медико-соціальної реабілітації постраждалих осіб,
кол-центр з питань запобігання та протидії домашньому насильству, насильству за ознакою
статі та насильству стосовно дітей, мобільні бригади соціально-психологічної допомоги
постраждалим особам та особам, які постраждали від насильства за ознакою статі, а також
заклади та установи, призначені виключно для постраждалих осіб та осіб, які постраждали
від насильства за ознакою статі.
Розділ ІІІ. Організація реагування на заяви та повідомлення про
правопорушення, пов’язані з домашнім насильством
Реагування на заяви та повідомлення про правопорушення, пов’язані з домашнім
насильством, працівниками поліції здійснюється відповідно до наказу МВС України
від 27 квітня 2020 року № 357 «Про затвердження Інструкції з організації реагування на заяви
і повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події та оперативного
інформування в органах (підрозділах) Національної поліції України».
Заяви та повідомлення про правопорушення або події, пов’язані з домашнім
насильством, надходять телефоном за скороченим номером екстреного виклику поліції «102»,
а також за допомогою інших видів зв’язку, інтеграцію яких із інформаційно-
телекомунікаційною системою «Інформаційний портал Національної поліції України»
(далі – система ІПНП) дозволено поліції (у вигляді смс-повідомлень; електронною поштою;
з мобільних додатків; з інших спеціалізованих програмно-технічних і технічних засобів).
Після цього отриману інформацію оператори служби «102» вносять до системи ІПНП.
У подальшому працівник підрозділу «102» в електронному вигляді передає
ці дані для реагування відповідному працівнику поліції, уповноваженому здійснювати
організацію реагування на правопорушення або події, який своєю чергою призначає
та направляє на місце події наряд поліції. У той же час диспетчер (оперативний черговий)
контролює роботу наряду поліції в зоні оперативного реагування за допомогою системи ІПНП.

У разі припинення з технічних причин роботи системи ІПНП (технічна несправність
апаратури, збій програмного забезпечення тощо) або планшетних пристроїв направлення
нарядів поліції та керування ними здійснюється за допомогою радіо- або інших видів зв’язку.
У разі отримання від диспетчера (оперативного чергового) завдання для реагування
на повідомлення про факт учинення домашнього насильства поліцейський за наявності
планшетного пристрою проставляє в системі ІПНП відповідні відмітки про прийняття
виклику, прибуття на місце події, закінчення виконання завдання, обставини правопорушення
та результати реагування.
Після отримання нарядом поліції завдання диспетчера (оперативного чергового) щодо
здійснення оперативного реагування на правопорушення або подію під час виконання
«службового завдання» це виконання негайно припиняється та здійснюються всі необхідні
заходи щодо безумовного виконання доручення диспетчера (оперативного чергового).
За результатами відпрацювання виклику поліцейський в електронному рапорті вказує
детальну інформацію про проведену роботу (відомості про обставини події, ужиті заходи,
особу заявника (потерпілого), свідків або очевидців та їх контактні дані). Після цього
оперативний черговий, отримавши від наряду поліції в системі ІПНП електронний рапорт
про результати відпрацювання виклику, у найстисліший строк опрацьовує його зміст,
за наявності зауважень зазначає їх у вільному полі розділу або погоджує його.
Під час несення служби забороняється вимикати планшетний пристрій та змінювати
будь-які налаштування. У разі виявлення збоїв у роботі планшетного пристрою необхідно
відразу поінформувати диспетчера, оперативного чергового та безпосереднього керівника.
У разі підтвердження ознак учиненого кримінального правопорушення наряд поліції
інформує диспетчера (оперативного чергового) про необхідність направлення слідчо-
оперативної групи (далі – СОГ) та перебуває на місці події до її прибуття.
До прибуття СОГ наряд поліції забезпечує охорону місця події та слідів учиненого
кримінального правопорушення, унеможливлює доступ на місце події сторонніх осіб.
За необхідності місце події огороджується спеціальною стрічкою.
ВАЖЛИВО!!! Забороняється обслуговувати виклики, пов’язані з домашнім
насильством, у телефонному режимі, без виїзду на місце події.
Основні завдання поліцейських, які здійснюють реагування на заяви
та повідомлення, що пов’язані з домашнім насильством:
1) своєчасне оперативне реагування на факти вчинення домашнього насильства;
2) приймання від постраждалих, а також від інших осіб, зокрема від суб’єктів,
що здійснюють заходи у сфері запобігання домашньому насильству, заяв та повідомлень
про вчинення домашнього насильства та насильства за ознакою статі;
3) ужиття заходів для припинення домашнього насильства та надання допомоги
постраждалим особам з урахуванням результатів оцінки ризиків;
4) інформування постраждалих осіб про їхні права, заходи і соціальні послуги,
якими вони можуть скористатися;
5) винесення термінових заборонних приписів стосовно кривдників;
6) взаємодія з іншими суб’єктами, що здійснюють заходи у сфері запобігання
та протидії домашньому насильству;
7) складання в межах компетенції протоколів про адміністративні правопорушення
та здійснення у визначених законом випадках провадження у справах про адміністративні
правопорушення;
за потреби залучення представників служби у справах дітей, поліцейських
ювенальної превенції та інших суб’єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання
та протидії домашньому насильству (відповідно до Порядку взаємодії суб’єктів,
що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству
і насильству за ознакою статі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України
від 22 серпня 2018 року № 658).

Поліцейські також можуть залучатися до проведення просвітницької роботи спільно
із суб’єктами, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству.
Отримання бланкової продукції та її облік (бланків протоколів про адміністративні
правопорушення, постанов у справах про адміністративні правопорушення, протоколів про
адміністративні затримання, термінових заборонних приписів стосовно кривдників, форми
оцінки ризиків чинення домашнього насильства) здійснюється в територіальних
(відокремлених) підрозділах Департаменту патрульної поліції (далі – підрозділи ДПП).
Облік використаної бланкової продукції в підрозділах ДПП здійснюється відповідно
до розділу VI Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення
в органах поліції, затвердженої наказом МВС від 06 листопада 2015 року № 1376.
Винесені поліцейськими підрозділів ДПП термінові заборонні приписи стосовно
кривдника реєструються в системі ІПНП та впродовж доби з моменту їх винесення
передаються працівникам підрозділу превенції уповноваженого підрозділу поліції, який
забезпечує організацію роботи із запобігання та протидії домашньому насильству.
Під час виконання своїх завдань поліцейські забезпечують дотримання прав
і свобод людини відповідно до законодавства України.
За невиконання покладених обов’язків і перевищення наданих прав поліцейські
несуть відповідальність згідно із законодавством України.
Розділ ІV. Спеціальні заходи щодо протидії домашньому насильству
Згідно зі статтею 24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому
насильству» до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належать:
1) терміновий заборонний припис стосовно кривдника (далі – ТЗП);
2) обмежувальний припис стосовно кривдника;
3) взяття на профілактичний облік кривдника та проведення з ним профілактичної
роботи;
4) направлення кривдника на проходження програми для кривдників.
Здійснення оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення
домашнього насильства (оцінка ризиків)
Порядок проведення оцінки ризиків учинення домашнього насильства визначений
наказом Міністерства соціальної політики України та Міністерства внутрішніх справ України
від 13 березня 2019 року № 369/180 «Про затвердження Порядку проведення оцінки ризиків
вчинення домашнього насильства» (далі – Порядок проведення оцінки ризиків).
Оцінку ризиків проводить поліцейський уповноваженого підрозділу органу
Національної поліції України, результати якої враховує під час винесення ТЗП, ужиття
інших заходів для припинення такого насильства, недопущення його продовження
чи повторного вчинення та надання допомоги постраждалим особам згідно
із законодавством України.
Оцінка ризиків проводиться шляхом спілкування/бесіди з постраждалою від такого
насильства особою або її представником, з’ясування обставин конфлікту та виявлення
чинників і умов, які створюють або можуть створювати небезпеку для цієї особи.
Форма оцінки ризиків вчинення домашнього насильства затверджена додатком
до Порядку проведення оцінки ризиків.
За результатами заповнення форми оцінки ризиків учинення домашнього насильства
поліцейський визначає рівень небезпеки, який ураховується під час винесення ТЗП, ужиття
інших заходів для припинення такого насильства, недопущення його продовження
чи повторного вчинення, надання допомоги постраждалим особам

0